Більшість з тих, хто мали б розбиратися в бюджетних питаннях (депутати, службовці, контролери, журналісти), не заглиблюються у бюджет, бо думають що це складно. Існує поширений стереотип, що в бюджеті можуть розібратися тільки фінансисти, економісти, юристи, аудитори, але аж ніяк не освітяни, вихователі, пенсіонери, громадські активісти чи працівники
підприємств. Звісно, це далеко не так і це досить легко спростувати.

Бюджетна тема не є зовсім простою, але вона не така вже й складна. Майже кожна доросла людина, а часто навіть студенти і школярі, хоча б раз у житті бачили відомість з коштами, здавали внески або отримували звіт. Майже всі у своєму житті оплачували послуги, бачили різноманітні квитанції, заповнювали платіжки або йшли за покупками, а напередодні обдумували, на що саме витратити наявні кошти. Багато людей просунулися ще далі – брали кредити, здійснювали інвестування або просто складали власний бюджет на життя. Тобто насправді у мільйонів людей в Україні є достатній досвід поводження з коштами, планування, зборів, витрачання, звітування тощо, а цього цілком достатньо, щоб зрозуміти бюджет громади села, селища, міста або бюджет району чи області, який також формується, планується, витрачається та про який звітується.

У бюджеті немає нічого складного, якщо віднестися до нього з легкістю.
Для ще кращого розуміння бюджету достатньо провести аналогію з сімейним бюджетом або з бюджетом якоїсь події, наприклад, власного дня народження. Аналогії та асоціації вам допоможуть зрозуміти, що бюджет «не такий страшний, як його малюють».

Також бюджет зрозуміти буде набагато легше, якщо вживати слово кошторис. Кожен раз, коли вам доводиться аналізувати бюджет органу влади, підставляйте подумки слово «кошторис» та думайте про те, чого/кого саме цей кошторис, ким вирішено прийняти рішення про витрачання цих коштів та навіщо? Тоді зрозуміти все це буде набагато легше, адже сам бюджет – це просто набір табличок з цифрами.

А от в чому зміст цих цифр, в чому їхнє значення залежить не від самого документу «бюджет»/«кошторис», а від того, що було написано/продумано перед цим.

Головний зміст в інших документах, а кошторис – це просто фінансова відомість на виконання змісту, який продуманий раніше. Тому кошторис-бюджет це просто, а от те, що було продумано раніше, навіщо цей бюджет потрібен та кому, тут вже трішки складніше. Адже в самому бюджеті-кошторисі, на перший погляд, наче все зрозуміло. Начебто біля кожної цифри словами написано, куди йдуть ці гроші. Але не написано: навіщо!

Не написано, які проблеми вирішуватимуться! Не написано, чому ці гроші саме сюди! Не написано, ким та які завдання поставлені! Не написано, навіщо зараз саме на це і саме так, саме в такий спосіб витрачати ці людські податки! От з цими питаннями вже складніше, але й набагато цікавіше.

А де ж це прочитати? Є такий документ – Програма соціально-економічного розвитку. Вона приймається на певний строк, як правило, на один рік, але буває і на два-три. У цій головній, загальній програмі, власне, і описується ситуація в громаді, наявні проблеми, шляхи їхнього вирішення та вартість заходів, які планується вживати. От власне вартість програми, тобто її кошторис – це і є бюджет.

Визначено це прямо в Конституції України, зокрема в статті 143, де сказано, що місцева влада затверджує програми, схвалює бюджети, встановлює місцеві податки та збори. Отже, саме читання-прочитання бюджету, звісно, надасть кожній людині цікаву інформацію, але головний масив інформації, як правило, міститься в програмі соціально-економічного розвитку або в іншій місцевій програмі, яку схвалила рада.

Важливо! Якщо Ви читаєте місцевий бюджет, програму та інші  програми і при цьому бачите бюджетний рядок, але не знаходите опису цього рядка в програмах, то це означає: або гроші включені за задумом одного з учасників бюджетного процесу без опису в програмі (чистий лобізм), або рядок включено на вимогу/потребу держави і він проходить через місцеву раду «транзитом», а тому місцева влада не вважає за «необхідне» пояснювати та описувати витрачання «державних» коштів.

Пам’ятаєте, як в багатьох історичних фільмах герої перекидуються один з одним грошима в шкіряних мішечках – золотими, срібними та іншими монетами. Так от, цей шкіряний мішечок і є бюджетом, саме від цього французького слова походить назва бюджету.

А тепер головне в цьому процесі, що таке перекидання цього мішечка з грошима? Правильно, це оплата праці. А навіщо ця оплата була здійснена? Правильно, за виконання завдання. А якого та ким поставленого завдання? У відповіді на це питання і міститься зміст бюджету.

Чи можна відкрити мішечок, порахувати гроші і витягнути звідти записку з завданням? Очевидно, ні, адже завдання міститься в іншому місці. Воно знаходиться у головах учасників процесу постановки завдань або в якихось інших паперах. Тобто формально, в «бюджеті» міститься оплата праці, здійснення роботи, а от який зміст завдання, що саме має відбутися, що саме вважатиметься успіхом та результатом, – все це НЕ міститься в бюджеті.

Навчитися розуміти та аналізувати поставлене завдання, зрозуміти всі його тонкощі, враховуючи описані та публічно не оприлюднені критерії, показники та майбутні заходи, от це справжнє мистецтво вміти аналізувати бюджетні потоки. Вміння побачити невидимі, приховані моменти, показники, інші, приховані, непублічні властивості в бюджетних рядках, таємні мотиви – це і
є вміння побачити там корупційні ризики, схеми, тіньові процеси тощо. Тому головним є не бюджетний рядок, а його справжнє призначення. Не те, як визначена назва бюджетного рядка, а те, як він насправді потрапив у бюджет, які поставлені показники успішності виконання, реалізації, витрачання зазначених в рядку коштів.

 

Джерело: Посібник для журналістів «Як писати про місцеву владу»

Веб- сайт https://imi.org.ua/books/